Продовжуємо нашу етнографічну серію у межах проєкту «Без цвяхів»! Сьогодні ми розповімо про серце нашої громади село Бочечки та його дивовижну історію, яку дослідили юні краєзнавці.
Учасники гуртка «Музеєзнавство» (вихованка Надія Шевцова та керівниця Надія Михайлівна Авдієнко) провели унікальне дослідження про походження назви нашого села та життя його видатного ремісника.
Історія нашого села сягає другої половини XVII століття (між 1672 і 1680 роками). Перша письмова згадка про нього міститься у скарзі гетьманських посланців до російського уряду 1680 року, де згадувалися жителі сіл Бочок, Козацької Діброви та Грузяної. Першими поселенцями цих земель були переважно вихідці з Правобережної України, які тікали від гніту польських поміщиків та козацької старшини. Вони освоювали нові території, будували оселі й розвивали ремесла.
Існують дві версії походження назви села. За першою, воно забудовувалося по обидва боки старовинного шляху Конотоп-Путивль. За другою, більш переконливою версією назва походить від бондарства, адже місцеві жителі здавна виготовляли бочки та інші дерев’яні вироби. Цей факт підтверджує й назва сусіднього села Бондарі, де також здавна існував потужний осередок цього промислу.
🔍 Унікальні знахідки у Бочечках
Нещодавно в межах проєкту «Без цвяхів» команда проєкту «Без цвяхів» спільно із ГО «Охтирський молодіжний центр» та медіа «СОУЛ» провели нові цікаві польові дослідження
- Місцева жителька Ганна Артемівна Скоблікова (1936 року народження) поділилася зворушливою родинною історією. Її дідусь був вправним бондарем, а родина завжди активно використовувала його вироби в побуті. У господарстві Ганни Артемівни дослідники виявили дві рідкісні бочки, які в народі називають «липівки». Їхній секрет у тому, що вони робилися не з окремих дубових клепок, а видовбувалися прямо із суцільного стовбура липи! Стінки такої бочки є повністю суцільними. Деякими виробами діда господиня користується й сьогодні (наприклад, в одній із таких старовинних бочок вона досі зберігає сушену кропиву).
- Команда проєкту взяла інтерв’ю у вчителів історії – Галини Іванівни Ніколаєнко та Тетяни Сергіївни Самодай. Вони детально розповіли про розвиток бондарства на території громади та безпосередньо у селі Бочечки, окресливши історичний контекст цього промислу.
- Дослідники поспілкувалися з ученицею Дар’єю Миколаєнко. Дівчина розповіла про заліснені пошукові роботи, які вони проводили разом з іншими учнями, та поділилася зібраними матеріалами про талановитого бочечківського майстра по дереву Василя Максимовича Миколаєнка.
Спадщина вчителя, майстра та гумориста:
Василь Максимович народився в родині корінних бочечківців. За фахом він був філологом, але все життя присвятив школі: викладав фізичне виховання, був вихователем інтернату та учителем виробничого навчання. Для багатьох учнів він став не лише вчителем, а й мудрим наставником, товаришем і порадником. Окрім дерева, він професійно знався на пічній справі, не одну грубку чи піч зробив у селі.
- Надзвичайно вагомим є внесок майстра у будівництво Бочечківського Свято-Миколаївського храму, який відкрили у 1997 році. Витончений вівтар, столи, церковне оздоблення, стійки та фігурні балясини для хору – усе це було виконано народним умільцем без використання жодного цвяха.
- Любов до храму була в нього у крові. Василь Максимович часто згадував історію, яку почув від свого діда. Коли у 1930-х роках радянська влада руйнувала стару церкву, дід побачив, як діти гралися на вулиці дерев’яною іконою Святого Миколая. Він викупив її за мідну монету та таємно переховував у родичів, ризикуючи власною безпекою. Ця сімейна історія глибоко вразила Василя Максимовича і надихнула присвятити свою майстерність оздобленню нового храму.
- Наш земляк мав не лише золоті руки, а й гостре слово та блискуче почуття гумору. Під псевдонімом Василь Максимець він писав влучні віршовані мініатюри, які часто друкувалися в газетах «Конотопський край» та «Сільські горизонти», а у 2007 році світ побачила його збірка «Гумор». За свої культурні здобутки його ім’я занесене до книги пам’яті «Конотопщина: час, події, люди».
Звертаємося до жителів села Бочечки!
Можливо, у вашій оселі є меблі, підставки для квітів чи посуд, створені руками Василя Максимовича Миколаєнка? Або у вас збереглася його збірка поезій?
Поділіться фотографіями його робіт та своїми спогадами у коментарях! Давайте разом наповнювати наш спільний архів проєкту «Без цвяхів».
Проєкт «Без цвяхів» підготовлено за підтримки Український культурний фонд в межах конкурсної програми «Культура. Регіони». Проєкт реалізується командою відділу освіти, культури і туризму, молоді та спорту Бочечківської сільської ради за підтримки Агенція відновлення та розвитку та Агенції регіонального розвитку Сумської області.
#УКФ #запідтримкиУКФ #КультураРегіони #БезЦвяхів #БочечківськаГромада #Сумщина #Культура #Бондарство #ІсторіяКраю #Бочечки
