Продовжуємо нашу етнографічну серію дописів у межах проєкту «Без цвяхів»!
Сьогодні ми зазирнемо в історію села Бондарі Бочечківської громади. Назва
цього населеного пункту говорить сама за себе, але чи знаєте ви, як саме тут
вирувало ремісниче життя століття тому?
Завдяки безцінним спогадам жительки села, очевидиці минулої епохи Анастасії
Антонівни Сахно (1924 року народження), записаним у 2007 році, ми можемо
уявити, яким був побут наших предків.
Дубові ліси, «пікні» та капуста «як яблуко»:
● Анастасія Антонівна підтверджувала, що село назвали Бондарями саме
тому, що тут жили цілі династії місцевих майстрів-бондарів. Вони нікуди
не виїжджали, працювали вдома і забезпечували посудом увесь край.
● Майстри виготовляли дубові та липові діжки, бочки, цебри й дерев’яні
відра. Овочі, заквашені в такому посуді, мали неймовірний смак. Сама
Анастасія Антонівна згадувала: «Було відкриєш бочку взимку – капуста
така смачна, що казали: „Як яблуко“».
● «Пікнею» називали святиню кожної хати – діжу, в якій місили тісто й
пекли домашній хліб. Цей посуд неймовірно цінувався в кожному
господарстві.
● Бондарі оселялися ближче до лісу, де росли могутні вікові дуби.
Особливим місцем було урочище Монашинське, де колись жили монахи і
де довго ще залишалися стара хатина й сад. Саме там майстри
заготовляли найкращу деревину, розпилювали її власноруч, а готові
вироби несли на плечах або везли возом на базар.
Не лише бондарі: у селі кипіло й інше життя. З липового лика плели лапті для
роботи на болотах, хати та димарі будували з плетеного дерев’яного каркаса,
обмазаного глиною. А місцеві теслі та столяри робили для односельців міцні
столи, скрині й гардероби. На жаль, сьогодні ці унікальні ремесла майже
зникли, адже все можна купити в магазині. Але ми прагнемо, щоб пам’ять про
дивовижну вправність та працьовитість наших предків жила й надалі.
Під час експедиції Сахнівським старостинським округом у вересні 2026 року
команда проєкту «Без цвяхів» спільно із ГО «Охтирський молодіжний центр»
та медіа «СОУЛ» поспілкувалася з місцевим жителем Бабичем Миколою
Івановичем (1938 року народження). Микола Іванович щиро поділився
спогадами про те, як розвивалася бондарська справа у селах Бондарі, Сахни та
Савойське за часів його дитинства, та із сумом порівняв це з тим, як занепало
ремесло зараз.
Друзі, звертаємося до вас! Чи збереглися у ваших родинах спогади про
майстрів із села Бондарі? Можливо, у вашій коморі досі стоїть прадідівська
дубова бочка чи та сама хлібна «пікня»? Поділіться фотографіями або
родинними історіями у коментарях!
Проєкт «Без цвяхів» підготовлено за підтримки Український культурний фонд в
межах конкурсної програми «Культура. Регіони». Проєкт реалізується
командою відділу освіти, культури і туризму, молоді та спорту Бочечківської
сільської ради за підтримки Агенції відновлення та розвитку та Агенції
регіонального розвитку Сумської області.
#УКФ #запідтримкиУКФ #КультураРегіони #БезЦвяхів #БочечківськаГромада
#Сумщина #Культура #Бондарство #ІсторіяКраю #Бондарі
